Редагування Особливості утримання осіб в ІТТ

Затримані особи походять з різних прошарків суспільства. У кожної з них є свої особливі потреби та вразливості – деякі є очевидними, інші – менш помітні. Справедливо і правильно, що поліцейська служба вживає всіх необхідних заходів, щоб забезпечити виявлення цих потреб та вразливостей для пом'якшення будь-яких ризиків.

=Фактори ризику=

Перелік обставин, що можуть спричинити підвищення рівня ризиків для затриманої особи, якщо вона належить до певних груп осіб, включає такі:

*Видатний чи відповідальний член громади, наприклад, депутат або радник;
*Релігійний, культурний чи конфесійний лідер;
*Співробітник відомчих служб, наприклад, таких, що стосуються вразливих осіб або національної безпеки;
*Підозрюваний у вчиненні злочину, відомого широкому загалу, наприклад, через трансляцію по телебаченню;
*Підозрюваний у вчиненні злочину проти вразливої жертви;
*Підозрюваний у вчиненні правопорушення, яке супроводжується значним публічним обуренням;
*Підозрюваний у вчиненні правопорушення, яке призведе до докорінної зміни життя особи.

=Жінки-затримані=

Виявляючи потреби та вразливі характеристики затриманих жінок, важливо враховувати:

*законні права дівчат віком до 18 років;
*потреби у фізичному та медичному забезпеченні;
*питання соціального забезпечення дітей/залежних осіб (особливо для одиноких батьків та іноземних громадян);
*доступ до жіночого персоналу;
*умови проведення обшуку жінок (повага до гідності та дотримання конфіденційності);
*достатнє забезпечення чистим змінним одягом;
*підтверджена або можлива вагітність (особливо при розгляді способів утримання, транспортування та потенційної потреби в додаткових та різних видах їжі та/або напоїв);
*психічне здоров'я (зокрема, депресія та суїцидальні думки);
*підвищений ризик самопошкодження;
*проблеми домашнього насильства та жорстокого поводження;
*підвищена ймовірність залежності від наркотиків та/або алкоголю;
*наслідки відокремлення дитини від матері (у випадках, коли у затриманої особи є дитина або немовля, що знаходиться на грудному вигодовуванні).

Якщо жінка знаходиться у періоді менопаузи або менструації, офіцери повинні це враховувати, якщо це може вплинути на умови тримання ув'язненої особи.

Вагітні жінки, які знаходяться під вартою в поліції, можуть мати цілу низку додаткових вимог щодо здоров'я та умов тримання під вартою, і вони можуть мати підвищений рівень фізичної та психічної вразливості.

=Доступ до жіночого персоналу=

Затримані жінки повинні мати доступ до співробітників центру тримання під вартою, які є особами жіночої статі, відповідальними за перевірку їхніх соціальних потреб. Правоохоронці повинні забезпечити відповідний доступ в найбільш короткі строки.

Якщо у центрі тримання під вартою немає співробітників жіночої статі, жінка-офіцер поліції або жінка-член поліцейського персоналу (бажано, призначена на посаду співробітника центру тримання під вартою), яка працює у місці служби в чи підрозділі, має бути призначена на цю посаду.

=Затримані особи, котрі мають відповідальність щодо догляду за іншими особами=

Будь-яка особа, яка потрапляє під варту, може мати відповідальність щодо догляду за іншою особою. Рівень догляду може відрізнятися, і співробітники повинні знати про можливі наслідки затримання для кожної затриманої особи та її залежних осіб.

Співробітники центрів тримання під вартою повинні запитувати затриманих осіб на предмет наявності відповідальності з догляду, яку вони можуть мати, під час процедури оформлення документів в центрі тримання під вартою. Вони повинні зареєструвати цю інформацію в журналі оцінки ризиків або в іншому відповідному місці в протоколі затримання. Якщо затримана особа визначається як така, яка має залежних осіб, стосовно яких потрібно вжити заходів, правоохоронці повинні без зволікання організувати альтернативну допомогу залежним особам.

Чим довше затримані особи, які мають відповідальність з догляду, перебувають під вартою, тим сильніше вони можуть відчувати стурбованість. Співробітники мають проявляти ініціативу для вирішення таких питань. Краще вирішити це питання під час процедури оформлення документів за декілька хвилин, ніж вирішувати його потім, коли особа вже буде знаходитися у центрі тримання під вартою і на вирішення цього питання піде значно більше часу. Персонал повинен бути обережним при передачі затриманим особам оновленої інформації стосовно їх затримання.

Затримані особи можуть не бажати ідентифікувати себе як осіб, які мають відповідальність з догляду, через стурбованість щодо свого арешту. У них може виникнути занепокоєння щодо того, яким чином ті особи, щодо яких вони мають відповідальність з догляду, або інші особи, пов'язані з ними, будуть сприймати їх затримання.

Невизнання таких побоювань третіми особами збільшує стрес, пов'язаний із їх триманням під вартою. Навіть якщо не вдається вжити необхідних заходів, або спроби подолати занепокоєння є невдалими, все одно важливо вжити відповідних заходів. Наприклад, можна переконати батьків, що вони повинні бути звільнені від опіки над дитиною. Однак, якщо серйозність справи перешкоджає цьому, співробітники повинні визнати, що у затриманих існують занепокоєння, і витратити певний час на пояснення реакції поліції.

=Затримані особи з інвалідністю=

Поліцейські сили повинні сприяти всім запитам щодо внесення обґрунтованих поправок, наскільки це можливо, для задоволення додаткових потреб особи з інвалідністю у центрах тримання під вартою. Зокрема, особи з інвалідністю, які тримаються під вартою, повинні мати доступ до дзвінків у приміщеннях для тримання під вартою в поліції.

Матраци повинні мати відповідну висоту, щоб затримані особи з інвалідністю могли самостійно підніматись з ліжка.

Слухові апарати мають бути доступними, і співробітники центрів тримання під вартою повинні вміти ними користуватись.

Правоохоронці повинні забезпечити задоволення потреб всіх затриманих. Будь-які обґрунтовані поправки не повинні поставити під загрозу загальну безпеку та охорону приміщення тримання під вартою.

Особи не зобов'язані оголошувати про інвалідність. Співробітники, однак, повинні пам'ятати про таку можливість і відповідним чином реагувати.

Якщо співробітники не знають про інвалідність затриманої особи, вони повинні запитати про будь-які додаткові потреби чи вимоги, які може мати затримана особа. Додаткові консультації можуть бути надані спеціалістами охорони здоров'я (HCP), сім'єю чи друзями, проте затриманий повинен спочатку дати згоду на спілкування зі своєю сім'єю та/або друзями. Співробітники центру тримання під вартою повинні документувати відповідне реагування  в протоколі затримання або контролювати вжиті заходи. Вони повинні приділяти особливу увагу врахуванню додаткових потреб затриманих осіб з інвалідністю під час потенційної евакуації.

=Собаки-поводирі в центрах тримання під вартою=

Собаки поводирі забезпечують підтримку мобільності і, у разі можливості, собака повинна залишатися разом з власником, включаючи випадки, коли власник перебуває в камері. Персонал повинен зняти кріплення та повідок, коли затримана особа перебуває в камері.

Персонал повинен забезпечити собаку ковдрою та мискою для води і матеріалами для здійснення природних (фізіологічних) потреб. Собака повинна отримувати лише ті харчові продукти, що надаються власником або місцевою спілкою собак-поводирів (якщо така існує).

У виняткових випадках, коли собака не може перебувати разом з власником, співробітники повинні тримати її у відповідному приміщенні та інформувати власника про відповідні заходи. За жодних обставин співробітники не повинні розміщувати собак в розплідниках або разом іншими собаками.

Якщо собака не залишається разом з затриманою особою, співробітники повинні надати такій людині зоровий або слуховий пристрій.

=Спеціалізована підтримка в центрі тримання під вартою=

Якщо особа не бачить, має дефекти зору або не здатна читати через інші причини, співробітник центру тримання під вартою повинен переконатись в тому, що її адвокат, родич, відповідний дорослий або інша особа, що є в цьому зацікавленою та не бере участь у розслідуванні, може надати їй допомогу у перевірці будь-якої документації. 

=Релігійні та культурні потреби=

Особі, яка знаходиться під вартою, слід дозволити будь-які засоби, які допоможуть та підтримуватимуть її протягом всього періоду тримання під вартою, паралельно із проведенням оцінки ризиків. Визначення конкретних потреб особи найкраще визначається шляхом проведення відповідного, ефективного та етичного опитування. Співробітники повинні записувати відповіді у протокол затримання особи та долучати його при будь-якому процесу передачі повноважень.

Можливі випадки, коли вимоги щодо безпеки, наявні ресурси чи слідчий процес будуть створювати обмеження, що унеможливлюють умови для повного задоволення релігійних потреб затриманої особи. Офіцери та співробітники повинні пояснити затриманій особі причини  неможливості задоволення їх потреб та зробити відповідний запис в протоколі затримання особи.

Офіцери та співробітники ніколи не повинні робити припущення щодо релігії чи переконання, культури чи національності затриманої особи і повинні поважати рішення затриманої особи не розголошувати свою релігію чи переконання.

=Додаткові умови в центрах тримання під вартою= 

Керівники центрів тримання під вартою повинні розглянути питання щодо надання окремого приміщення для використання його як кімнати для молитв/медитації або надання дозволу на офіційне відвідування затриманих осіб лідерами місцевих релігійних громад.

Правоохоронці повинні забезпечити:

*копії релігійних текстів;
*спеціальні позначення щодо напрямку Мекки для затриманих осіб, котрі сповідують іслам (наприклад, компас або знак, розташований на східній стіні однієї чи декількох камер);
*халяльну, кошерну, вегетаріанську та веганську їжу для затриманих.

Працівники центру тримання під вартою повинні максимально сприяти будь-яким обґрунтованим запитам затриманих, пов’язаних із віросповіданням.